Рубрики: |
Зустріч молодого в хаті молодої
Посад Пришивання квітки Весільні дари Прощання з батьками Післявесільні викупи та розваги ("Житниця") |
---|---|
Населений пункт: | с. Довжик, Золочівський район, Харківська область |
Респонденти: | Старченко Євдокія Сергіївна (1912) |
Збирачі: | Наталія Олійник |
Дата запису: | 13.08.2000 |
Транскриптори: | Наталія Олійник |
Перед тим як приїде поїзд, молоду дружки водили по селі, співали, попереду несли гільце, а тоді ховали у сусідів. Молодий приїде, а молодої нема, повели. Поїзд приїде молодого, приїдуть її брати, молоду ховають, шоб шукали.
Де ховали молоду?
Десь у людей, нехай шукають, чи найдуть чи ні, довго її шукають, поїзд уже тута, а молодої нема. Нада найти її і привести. Таке було, чудотворці.
Хто заводив молоду за стіл?
Коли молоду найдуть і приведуть у двір, за стіл її за платочок заводив брат. Весь поїзд перев’язували рушниками, закон такий був. Молодому пришивають квітку до картуза. Квітка була у молодої біля вінка. Як живі батько й мати, то красні квітки робили, а коли когось не було із батьків – зелені.
Як виготовляли квітку?
Збирали на ниточку лєнту, доки не буде повна, як розочка. Молодій на голову надівали цвіток із лєнтами, а віночки один пришивали молодому, а другий у неї оставався. Від молодого привозили подарки і дарили родичам молодої. Першим подарки давали батькам. Прощання молодої з батьками: молода б’є поклони батькам три рази, стоїть колінами на вивернутому кожусі.
Батьків возили до річки покупають, а зімою в сніг вивалювали.