У сракача, у пожара, у креймахи, у м'яча, орішечки, кавунці

Рубрики: Словесний фольклор

Ігри рухливі
Населений пункт: с. Довжик, Золочівський район, Харківська область
Респонденти: Зінченко Поліна Петрівна (1936), Кулішової Лідія Петрівна (1935), Ісаєнко Галина Федорівна (1939), Сучкова Галина Яківна (1939), Марченко Раїса Захарівна (1937)
Збирачі: Наталія Олійник, Мирослава Семенова
Дата запису: 20.07.2000
Транскриптори: Наталія Олійник

У сракача. Один із іграків сідає на землю, йому на голову кладуть шапки всіх гравців, всі стрибають (перестрибують через голову – Н.О.). Хто збив шапку, становиться “раком”, а той що сидів - беруть за руки і за ноги і б’ють першого по сраці.

У пожара. Зав’язують одному очі, крутять і ведуть до купи коров’ячого гівна, а потім кричать “пожар!” (Гравця могли підвести з будь-якого боку, він не баче де стоїть, бо зав’язані очі. Після слова “Пожар” міг вступита, а міг в інший бік побігти.)

У креймахи. Креймахи робили із кирпичіків.

У м’яча. Один підкидає м’яч, а другий палкою гиле (б’є – Н.О.)

Орішечки. Один із гравців Пан, всі крадуть горіхи (горіхами могли бути будь-які камінці – Н.О.), примовляючи слова:
Краду, краду орішечки
Не боюся пана ні трішечки,
А пан за горою з кривою ногою.

Пан гониться за ними, кого впіймає, той становиться на місто Пана, а пан становиться гравцем. (В цю гру грали в с. В. Рогозянка – Н.О.).

Кавунці. Грають так само як і в “Орішечки”
Краду, краду кавунці,
Не боюся пана,
А пан за горою
З кривою ногою.