Рубрики: |
Словесний фольклор
Ігри рухливі |
---|---|
Населений пункт: | с. Довжик, Золочівський район, Харківська область |
Респонденти: | Зінченко Поліна Петрівна (1936), Кулішової Лідія Петрівна (1935), Ісаєнко Галина Федорівна (1939), Сучкова Галина Яківна (1939), Марченко Раїса Захарівна (1937) |
Збирачі: | Наталія Олійник, Мирослава Семенова |
Дата запису: | 20.07.2000 |
Транскриптори: | Наталія Олійник |
У сракача. Один із іграків сідає на землю, йому на голову кладуть шапки всіх гравців, всі стрибають (перестрибують через голову – Н.О.). Хто збив шапку, становиться “раком”, а той що сидів - беруть за руки і за ноги і б’ють першого по сраці.
У пожара. Зав’язують одному очі, крутять і ведуть до купи коров’ячого гівна, а потім кричать “пожар!” (Гравця могли підвести з будь-якого боку, він не баче де стоїть, бо зав’язані очі. Після слова “Пожар” міг вступита, а міг в інший бік побігти.)
У креймахи. Креймахи робили із кирпичіків.
У м’яча. Один підкидає м’яч, а другий палкою гиле (б’є – Н.О.)
Орішечки. Один із гравців Пан, всі крадуть горіхи (горіхами могли бути будь-які камінці – Н.О.), примовляючи слова:
Краду, краду орішечки
Не боюся пана ні трішечки,
А пан за горою з кривою ногою.
Пан гониться за ними, кого впіймає, той становиться на місто Пана, а пан становиться гравцем. (В цю гру грали в с. В. Рогозянка – Н.О.).
Кавунці. Грають так само як і в “Орішечки”
Краду, краду кавунці,
Не боюся пана,
А пан за горою
З кривою ногою.