Я родила в восімнадцять з половиною годів

Я родила в восімнадцять з половиною годів, не було дев’ятнадцяти мені. А я сама покупала (дитину – В.Г.), та аби ж положила на кровать, а то ж дала чоловіку, а він узяв. А воно ж розпарене і десь, видно, шось було, боліло. Як почало кричать. Так мама каже: «Ти купала?». «Купала». Так вона перекупала, поміряла отак же ж: колінце й локтик укучу, навперехрестя, колінце й локтик укучу. Управляли. І воно тоді й перестало. Сорок днів дитини ніззя здорово й носи́ть, і як путні батьки, так слухають старших: не виносять, не тягають його по вулиці. Воно тоді, як виросте, не буде в славі. Ну, в на́пасті (не буде – В.Г.). Якісь такі чи брехні, чи ще шось, ну, на́пасть. А тепер же ж старалися, шоб воно сорок днів було… Було, отак умотаєм, а тоді ситцевим платочком отак обмотаєш раз, і здязували й ножки, й ручки. Вони тоді й клишоногі не були. І воно не жаха́лось. Воно ж як спить, так отак жаха́ється, ручками сіпа. А як воно ж ручки платочком ситцевеньким по грудях об’яжеш його і воно спить, тіки ото побачиш, шо влибається: спить, і сміється. А то ж жахається. Ім же шось так сниться, як і великому.