​Кончиться це, починають готуватися

Кончиться це, починають готуватися до свадьби. Наїдки, напитки, готовлять столи, готовлять сідала. Ну, як літо, це робиться на вулиці, на дворі, чи то в садку, а як зимою – в кімнаті це робиться діло. Гості вже звані. Гості вже знають – кому ідти. Начинається свадьба. У молодого роблять коровай і шишки, а для роду – дедушкє, бабушкє, брату, сестрі, крьосному, крьосній роблять перепічці (перепічки - В.О.) – отакі красиві делають, не шишки. І дарять. У нас даре по-первих крьосний і крьосна, а потом дід і баба, а потом брат і сестра, а потом всі остальні. І от єті перепічці ним, а всім остальним – шишки. Печуть шишки, печуть і коровай. Печуть у молодої коровай один, а у молодого коровай другий. А як вмісті свадьба, заказують коровай два зразу, бо вмісті свадьба. Один приховують на неділю, а другий крають у суботу. Коли дарять молодих, ріжуть коровай. Дружко і свашка ріже, дружко, який буде приймати дари. Перев’язують його рушником, і ріже він коровай. У молодого пекли теж коровай і шишки, хлібину, з якою прийдуть вони, ну хоть калач, хоть така велика хлібина, коли ішли до вінця з хлібом-сіллю, вони дають батькам цей калач. А батько і мати стрічають їх з хлібом-сіллю. В батька житня должна хлібина бути, сама настояща житня хлібина і сіль на рушнику. Стрічають, щоб жизня була, житня хлібина. Як випроводжають до вінця, їх же обсипають.