Ну викупи були, це і в нас було тоже

Рубрики: Розповіді родинні

Перейма

Весільне застілля
Населений пункт: с. Любівка, Краснокутський район, Харківська область
Респонденти: Тимченко Віра Олександрівна (1955)
Збирачі: Галина Лук'янець
Дата запису: 07.08.2013
Транскриптори: Наталія Олійник

Молоду викупали?

Ну викупи були, це і в нас було тоже.

А косу молодій не розплітали?

Ні, цього я не знаю.

А як оці перепони чинили, як не пускали, де не пускали?

Ну, молоді хлопці ставали, продавали.

На воротях чи де?

На воротях. Ну вони приїхали до двору, їх не пускають у двір, не пускають поки вони викуп не дадуть. Тоді, як викуп дають, тоді виходить батько з мамою з хлібиною і зустрічає гостей, а молода у хаті.

А з іконами у вас виходили зустрічати?

Ні, тоді не було.

Тільки хліб тримали?

Тільки хліб тримали, хліб і сіль.

У кого хлібина була в руках?

Зараз, дайте згадаю. У батька хліб на руках був.

І що вони з тим хлібом робили?

Ну зустрічали, казали заходьте, а я в хаті була.

А не відломлювали там шматочок хліба?

Ні, це як вже після ЗАГСа, ось ми розписалися у сільської раді, тоді вже відломлювали і хліб отож. Потім на рушник ставали і хліб відломлювали. Там уже були радянські звичаї.

А перед молодими, що треба положити на стіл, коли весілля?

Ну калина ж була. Калина обов’язково і житні колоски були.

У якому вигляді, встромлювались вони кудись чи як?

Та лежали вони у вазочці, вазочки стояли. Ложечки зв’язані були.

Як зв’язані? Чим?

Червоною ниткою. Це ж я пам’ятаю, на короваї лежали ці ложки.