Ми стороялися у 62 году

Ми стороялися у 62 году (1962 році – Н.О.) там знакомий був пічник. Він баче, шо ми строїмося, діло вже доходе до печі. Він заходе і каже, я з завдатком роблю, а то ви сьогодні міні, а завтра найдите другого. – Та, на п’ятьорку завдатку. От ми робимо отоплєніє. А він і каже: – Зачем ви це отоплєніє, батареї, труби скірзь? Я вам скіки дам духу, шо ви і зімою в трусах будете спати. А я кажу: – Не хвались, та Богу молись. Я знаю, шо це не так, як ти думаєш у одного в хаті тяга хароша, а в другого немає. І от міні зробив він, затопили, підкладаємо дрова, а кіт у духовці лежить (не жарко – Н.О.). Та шо ж таке? – Навєрно сирі комини, от вони як висохнуть, тоді може діло здвиниться. Гроші він не взяв. – Я не возьму гроші, пока не буде тепло. Уже й комини висохли. В хаті все прибрали, картини на стіни повісили. Це ж як комини перекидати, це ж пилюга Це все треба розбирати і наново. Думаєм, шо комини висохнуть, нє, курять. Нема тяги і все. І духовка близько, а кіт спить собі в духовці хотя би хни. От він приходе через місяць. Ну шо будем робити? Нема діла, будем перекидати. На чердаку коли він виводив буравок, робив лежінь. От коминів виходе, а тоді така кладка і виводиться в трубу. Ми йому ще тоді казали, шо нада трошки на подйом, положити лаги. – У мене цього нема, у мене отака тяга (гарна – Н.О.). А тяги нема. – Давайте цей бураваок, лежінь переложимо. О – Та нє, ми лежень не будемо перекладувати, подошву виложим. Як із нуля і піднімим на 10 сантіметрів подошву. Верх зібрали з цього лежня, виложили подошву, затопили у плиті. Пішло діло. Зразу плита почало куріти. Жир бризкає на плиту, а воно не вигоряє, а то зразу закуріла. Духовка захлопала, кіт утік. – Тепер Петро Петрович, на тобі 50 рублів, розплатились і так ми годів 10 з тим комином прожили, потом перекидали. Так шо комини у хаті, уже складна робота, шоб зробити, вгадати. І людина єсть така в сім’ї, полагають, це через цю людину в хаті холодно, немає тяги, з вікон біжить, паре.