​До Спаса яблука не їли

До Спаса яблука не їли, це так по релігії було. А на Спаса святили яблука, груші цим розговлялися. Розговіються цим, а тоді вже розрішалося яблука їсти. Ну я помню, невеликим був, була у нас земля попова. На церкву було п’ять десятин, здавав крестьянам, ми там у нього брали, з половини. Виростили пшеницю чи жито, скосили, пов’язали, склали в копи і половину кіп ми забираєм, а половину везем попові. Він приїжжяв з Польової, в Польовій він жив, в Польовій церква, а сюди проїжжяв до знакомих і до нас заїжжяв. Так як ми землю орендували, знакомі були і у нас яблуні були солодкі (яблука – Н.О.), п’ять яблунь і всі солодкі. І він заїхав, а так тік, клуня і яблуня там, а яблука такі хароші попадали, він бере і їсть, а батько: "Батюшка, та ще ж Спаса не було". "А Марко Мартинович, то розговори, нікакого греха немає". Тоді і ми почали їсти.