​Нема дощу і кажуть

Нема дощу і кажуть: "Пішли в поле у Бога просити дощу, бо засуха". І січас та криничка є. Дуже вона пользовита і дуже лічебна. Ходили ми ото до тої кринички. Коли дощу не було, давай Бога просити. Батюшка і люди всі ішли сюди. І тут начали цю криницю святити. Як линнув дощ, усі ж у чістому, пообмочувалися.

Одна баба у нас була. Коли нема дощу, озьме жабу, б’є її по сраці і каже: "Проси дощу, проси дощу!" І розривала її ту жабу. І піде дощ. І кажуть: "Ідіть до баби Саньки, просіт, хай дощу просе". Обливалися водою, шоб пішов дощ. І пішов дощ. "Диви, – кажуть, – дощу випросили". Ми йшли до криниці чистили її і там обливалися водою, це називалося «Вилили криницю». Кажуть: "Дивись, криницю вилили і дощ пішов".