Мати сіна внесе трохи, отам у вуглу покладе, а тоді несе на стіл кладе сіна, шоб квочки сідали

Мати сіна внесе трохи, отам у вуглу покладе (на покуть – Н.О.), а тоді несе на стіл кладе сіна, шоб квочки сідали. Станове кутю, озвар, кладе паляницю. Оце сіно лежить до посипання. Як уходить мужчіна посипати, так садовлять на те сіно, шоб квоктав, шоб квочки сідали. Сіно мати після Різдва прибирала і клала на покуть, до посівання. Як заходять посівати, мати брала те сіно і каже: «Ти первій зайшов, сідай і квочкуй». Це хто перший заходе. Поквочкує, йому і наллють, і грошей дадуть.

Що говорив, коли посівав?

Сію, вію, посіваю, з Новим годом поздравляю! З празником! Сіно клали в куток і він квочкував. Вечерю носили, я там понесу матері хрещеній чи дідові, бабі.

Що давали дітям за це?

Я носила, так нас ще шорохали учітеля. Не давали ходить же тоді. А нишком понесеш до матері хрещеної, а вона дасть п’ятак, канхвет дасть, пічєння дасть, якшо є. Під Різдво ходили хлопці. Носили звізду і туди ставили свічку. Вони як несуть і світиться. Хлопець, який ніс звізду, йшов у вивернутому кожусі. Водохреща у войну (1941-1945 рр.) і я помню. У нас за річкою була гребля і там вирубували хрест, квасом із буряків столових обливали. Тоді ж скільки людей було. І голубів пускали, і стріляли.

Що робили з освяченою водою?

Усім давали напиться, і курім понесе, і корові трохи, а то поставе для всякого случаю. Чи дитина злякається, обмивали, напували. І пособляло.

А хрестики не писали?

Писали, як воду святили. Писали на вікнах, на дверях, там же і до корови ходили (у хлів – Н.О.). Хрести писали, і до курей ходили, до свиней. На каждих дверях писали. І на хвіртці писали посередині. Мати моя, як ходила воду святити, хоч кусочок хліба, а озьме з собою, шоб посвятити. До худоби йшла, коли хрестики писали, і хлібця давала. Поки всіх обійде, попише хрести, і курям трохти кине хліба.