Рубрики: |
Розповіді родинні
Весільні чини "Світильник" ("Меч", "Шабля") Зустріч після вінчання Покривання молодої Післявесільні викупи та розваги ("Житниця") |
---|---|
Населений пункт: | с. Мала Вовча, Вовчанський район, Харківська область |
Респонденти: | Глуховська Василина Опанасівна (1917) |
Збирачі: | Наталія Олійник |
Дата запису: | 18.07.2003 |
Транскриптори: | Наталія Олійник |
До кого молоді їхали після вінчання?
Після вінчання молодий їхав додому, а молода з дружками йшла до себе додому. Пообідають, а тоді за молодою приїжжають.
Що було у руках у світилки?
Світилка носила міч, у мічі був коник
З чого був коник?
З дерев’яки виструганий і дві свічки там вставляли. Порізано зверху як голова, а то дощечка встромлена.
Чи світили свічки молодим?
Коли світили свічки, дивилися, чия швидче згорить, тому швидче вмирать.
А було що свічка тухла?
Бачиш, цей здоровий палець, а цей менший. Світять заразом і ця дужче горить, а ця нє. Косу молодій розплітав старший брат, а лєнту віддавав меншій сестрі молодої, приспівували: “Не плети кісоньки у дрібушки…”. Дружки сидять за столом, співають: “А Галічка брала льон, льон…”. Цією піснею виганяли дружок з-за столу.
Чи покривали молоду?
Коли покривали молоду, співали: “Покриванка плаче…”.
Як оце хрещеник женився, у понеділок там похмелялися, а у вівторок кашу варить. Я дивлюся, а вони мостять на хвіртці прорубувать ямку. “Ви, – кажу, – на шо це? Та ще ж, – кажу, – один надолобень (менший брат, неодружений – Н.О.) є, ще женитимуть”. Так вони й бросили, заклали той цемент, кашу варили, поїли і все. А тепер у двохтисячному, як менший женився, вони там і ломами били, прорубували яму, шоб кілок забить, послідній же женився.