Рубрики: |
Викуп (продаж) місця молодої
Весільне застілля Посад |
---|---|
Населений пункт: | с. Зимовенька, Шебекінський район, Бєлгородська область |
Респонденти: | Яловенко Ганна Архипівна (1931) |
Збирачі: | Наталія Олійник |
Дата запису: | 27.09.2003 |
Транскриптори: | Наталія Олійник |
Поїзд молодого під’їджав до двору молодої, їм співали: “Ми думали, шо приїхали…” Молоду ховали десь у другу хату. Молодий шукає її, його не пускають, вимагають викуп. Коли заплате викуп, бере молоду за руку, веде до хати. Біля порога з хлібом-сіллю їх стрічали батько і мати. Коли немає рідного батька, то хрещений або посаджений. Батько зв’язував руки молодих рушником, шоб не розставалися і заводив за стіл, садовив на лаву у святий куток.
На столі перед молодими клали дві ложки, зв’язані красною лєнтою, це робили для того, шоб молоді не розлучалися. До молодої всі родичі з боку молодого йшли перев’язані. Молодого також перев’язували рушником. У молодої свати перев’язують їх своїми рушниками, платками, матерією на другу сторону.
На свальбі свашка должна обділити всіх дружок шишками, а як не обділяє, їй співають: “Свашка-неліпашка, Шишок не ліпила…” У свашки обізатєльно должні буть шишки, она їх, як проспівають, розкидає на дівчат, они ті шишки хватають, ні одна шишка не оброниться. Прямо кидає – така була замашка.