Та тоді ж знаєте як гралися

Рубрики: Ігри та розваги
Населений пункт: смт Краснокутськ, Краснокутський район, Харківська область
Респонденти: Анастасія Степанівна Дубинка (1928)
Збирачі: Галина Лук'янець, Микола Пазич , Олександра Тимченко
Дата запису: 08.08.2013
Транскриптори: Катерина Курдіновська
“Креймашки”.

А в такі ігри, шоб гуртом, в які ви гралися?

Та тоді ж знаєте як гралися – в “креймашки” грали. Ну хлопці грали – називалася “у цурки” якось…

А от про “креймашки” розкажіть. Як ви в “креймашки” грались?

Та так же: клали (камінці – К.К.), а тоді п’ята (п’ятий камінчик – К.К.)!

Скільки? Четверо клали чого? Камінців чи шо?

Да, камінчики, четверо.

А на якій відстані?

Отак, отак, отак, отак!

Положили квадратиком чотири камінці.

А тоді…

Ну приблизно на яку відстань? Це, шо ви показали чи велике?

Та ні, те шо оце!

Оце, десь сантиметрів п’ятнадцять.

Тоді ж ото зразу, поки вивчились трохи – а там брали, кидали. Тоді вп’ять…

Надо підкинути п’ятий камінчик і цей час схопити…

...А тоді вже ото однією рукою: кидай, поки там (піднімете – К.К.), шоб двоє получилося…

А перший раз можна двома руками?

Ага, поки вивчилися ж ми!

А, поки вивчишся! А по правилам як треба: однією рукою підкинути, тут же вхопити один камінчик і перехопити той, шо підкинув? А далі? Знову два підкинути і третій вхопити?

А тоді ж ото: пограли, ото так ставляєм, тоді ото через руку отак сипем, а тоді сюди зашморгуєм їх…

Ану ще раз покажіть! Це гра для однієї людини, сам з собою?

Ну оце ж ставляю отак (свою руку – К.К,), а тоді сюди перекидай, воно тут покотиться. А тоді ж руки не двигай, а отак…

Шоб як в ворота (попало – К.К.)...

Еге!

Вказівний і великий палець роблять “ворота” і через “ворота” сипанути всі ці камінчики. Потім, як вони лежать, з іншого боку, не міняючи цю руку, назад їх позабивати.

Та ото так, хто як придума. …Це ж отак всі кладеш, так, шоб уловив…

І підкинути на зворотній стороні долоні?

Да!

Підкинути і схопити вже нормально.

А як вже упало одно, то вже програла.

Це як змагання, да? А наступний, хто грає, він тоже отак по порядку повинен це зробити?

Да-да-да… Тоді я вже граю, (і, як – К.К,) програла – я вже не граю, грає друга (людина – К.К.).

Так а скільки цих фігур? Перша – то, шо ви казали: як підкидається один (камінчик – К.К,), один ловиться. Друга – що далі робиться? Через “ворота” і забивається назад в “ворота”...

Забивається, шоб усі ввійшли.

...Повилітали. Третя (фігура – К.К.) – це як з долонями? Підкинув…

А тоді отак і отак!

І все? Більше нема (фігур – К.К.)?

Да! А як упала (упав камінчик – К.К.) – то ви програли!

А скільки разів це можна повторювати?

Та хоть і десять раз! Єслі отак і так, поки не впаде.

Скільки виходе?

Еге!

А шо буде тому, хто добре грає?

А то усі добре грають, поки навчаться – а то одинак упаде!

Ну якась винагорода (була – К.К.) чи шо? Чи якийсь приз? Шо придумували, нічого?

Та отож таке, хтозні шо…

Просто – в кого краще виходить?

Еге!

Так, це в “креймашки”...

.