| Рубрики: |
Ігри рухливі
|
|---|---|
| Населений пункт: | смт Краснокутськ, Краснокутський район, Харківська область |
| Респонденти: | Анастасія Степанівна Дубинка (1928) |
| Збирачі: | Галина Лук'янець, Микола Пазич , Олександра Тимченко |
| Дата запису: | 08.08.2013 |
| Транскриптори: | Катерина Курдіновська |
В “матки”.
Шо ще? Які ще були (ігри – К.К.)? Розкажіть.
Та в “матки” ж. Забивали ж мняч, а вони бігают ловлят так… Ну один підбиває, підкидає, а другий (старається –К.К.), шоб мняч побив, шоб він упав.
Це тоже забивати битою, тільки по м’ячу?
Да-да-да!
А м’яч який у вас робили тоді? Резинових же не було?
А тоді корову…
З шерсті скочували?
От.
Б’ється оцей м’яч, один б’є по м’ячу. Куди він, вгору б’є?
Та он так біжить, він же вгору не полетить!
А, ну в сторону, в бік б’є.
…То ж із вовни (мнячі робили – К.К.), а тоді ше обшивали, шоб же вовна та не розтріпалася.
... От про гру оцю розкажіть. Як оце: б’є він в сторону, а далі шо?
Та так же туди, а тоді вловив, а тоді каже: “Оу!”…
Хто вловив?
Там, шо стоят, хлопці. Уловив, каже: “Тепер я буду бити!”.
І всьо? Шо він, тільки б’є і той ловить?
Еге, як уловив, то й (заступає на місце – К.К.)... А як не вловив, то той сам і б’є.
Так він же може кудись так побити, шоб той не вловив спеціально?
Ну, зате ж грают!
