А ви нашого зайчика не бачили?

Як відбувалося сватання? Кого шукали?

“А ви нашого зайчика не бачили?” А они кажуть: “Та ні. – А ми оце по сліду йшли, та й вислідили, шо він сюди побіг. Кажуть, шо у вас є тиличка продажня”. А вони кажуть: “Та не знаємо. – А ми привели бичка. Хочемо у вас теличку купити, підпарувати. – Та давайте”. І ото слово по слову їх приглашають роздягтися і сісти до столу: “Будем торгуваться”. Сідають, начінають випивати, начінають балакати. Начінають на согласіє зводити: “Ти согласний? – Согласний! – А ти согласна? – Согласна”. Балакають, коли свайба буде. Там чи через дві неділі, чи через три, чи через місяць.

На оглядини їздять?

Їздять. Оглядають, і ходять по сараях, дивляться, чи їхня дочка не голодатиме. Заглядають по закрамах, по всьому. Кажуть: “Та в свата хліба багато, наша дочка не вмре”. Це після сватання на оглядини їдуть.