Рубрики: |
Дівич-вечір (Гільце)
Запрошення на весілля (Кликання) Весільні чини Зустріч молодого в хаті молодої Викуп (продаж) місця молодої Весільне застілля Зустріч у сватів |
---|---|
Населений пункт: | с. Григорівщина, Шишацький район, Полтавська область |
Респонденти: | Ганна Терентіївна Кармазин (1940) |
Збирачі: | Світлана Антоненко |
Дата запису: | 01.01.2023 |
Транскриптори: | Галина Лук'янець |
У суботу до молодої приходили дівчата-дружки, в’язали гільце. А гільце таке з сосни було, як йолка, і цвіти нав’язували, разні цвіточки, там такі лєнточки. А тоді з калини в’язали квітку вгорі. І квітку таку червону, хоч із бомаги зробили, аж угорі. А тут же всяке вішали на те гільце. І гільце це стояло і в молодого було, і в молодої. І ставили його так же на столі. Я забула, чи тоже на хлібину.
А тоді приїжджяв молодий же до молодої, заходили зразу в хату. Батьки стояли ж на порозі, приглашали з хлібиною. Молоді кланялись, уходили в хату. І «поїзд» звався, свати були, там два свати. Тоді та, од молодого ну дві, а могли скіки брать, і три, й чотири, світилки були. Світилки були тільки дівчата, щоб не жонаті. І свашка була хоч одна, або дві, із торбою. Шили торбу таку і вквітчували квітками тоже разними, пришивали із лєнт, робили такі квітки. Свашка та привозила тоже і шишки, і короваї там роздавала отак людім потроху, і сюди ж.І ото сідали за стіл, випили там по чарці молоді і всі.
А тоді виходили на двір, молоді ж і ті всі, свати. А на дворі ж… тоді ж іначе було. Людей повно, музиканти на дворі, танцюють усі, грають. Постояли молодій і молода, а тоді упʼять зайшли в хату ще другий раз. Поїли, подарували молодих, ну родичі…тоді ж не всі отак, саме родичі були у хаті. Не дуже ж їх було багато, подарували…І тоді оце ж гільце, що в молодої, повинен боярин… А, ще ж у молодого два чи чотири, до пари щоб було, боярини звалися, хлопці нежонаті…І цей старший боярин був, один старший був, а в молодої старша дружка, вона все за молодою ходила, слідила, общєм старшою звалась. І значить оце вже як виходять, як поїли, шо їхать уже до молодого, цей боярин хватає гільце і старається винести, шоб оту квітку не зірвали жінки, баби оці, шо на свайбі. І він ото бігом виліта з тим гільцем.. А вже як він винесе на двір туди, тоді вони не мають права його хватать. І ото з тим гільцем приїжжяють до молодої.
А ще перед тим в суботу… Не знаю, чи молодий ходив, а ми ходили. Іде із дружкою молода, із тим же короваєм… чи шишка? Шишку береться у хустку. Ходила я до батька хрещеного, приглашала. І до матері до хрещеної, шо: «Просили батько й мати, і я прошу…» На свайбу до мене шоб приходили. Ото таке.
А потом же, як приїжджяє молодий по молоду, доїжжя до двору. На воротах стоять парубки із того села, де молода. І требують «ворітну», хватають коні, спиняють, не впускають у двір, поки не заплатимо, поки молодий «ворітної» не оддасть, горілки.
А, бач, оце я забула. Це ще раньше треба. Шо приїхав молодий, молода ще ж у хаті, а він приїхав із своїми… Так того, молодої нєвєсти брат стоїть із ціпком, не впуска молодого, жениха, в хату до молодої. Требує викуп, або гостинці, або гроші щоб давав. Тоді він як оддасть, тоді заходять.