Ну тоді, було, ходят хлопці

Ну тоді, було, ходят хлопці із другого села. Співаєм, танцюємо, балалайка була, гитара. І ми ото співаємо до балалайки, до гитари. Ну, хлопці до нас свої вʼязнут, а ми не хочемо, нам чужі луччі. То тоді хлопці… ми не хочемо, тікаємо од них, од своїх, а з чужими йдемо, то вони хлопців тих наженут, а нас наженут та “бебелів” нам дадут добрих, о. Ну, ми тоді не виходимо ні на другу, ні на третю неділю. Так не ходили ми кажен день, бо діло за нами було! Ну, один раз прийшли ми тут, зібралися у бабусі, сидимо. Вони хлопці нам помстити за те, шо ми не хотіли із ними гуляти. Вони лампу погасили, найшли десь шапку, та тоді у комін та в сажу отак, як тернули по коміні, в сажу. Тоді, значить, ми вискакуємо на двір, дівчата, нас пропускают, а тих хлопців луплят у хаті. А вони: “А це хто такий?!”. Шапкою чорною в сажі та по морді! Я вискакую, думаю, шо це тіки Орисці помазали, а мені ні. А Оришка думає, що це мені тіки помазали. Я стою, як чортяка в сажі та думаю, шо це я в сажі? Коли третя вискакує – і та в сажі! Ох, ви ж нехароші такі, так ви ж нас повимазували усіх! Пропустили, ми побігли з плачами додому, а хлопцям набили отим чужим. Ну, ми тоді після того мстили своїм хлопцям, не ходили неділь три. А тоді вони просят, перестрівают десь удень: “Ми вже вас не будем займати, ходіть на вулицю і вже обіщаємо – не робитимем!”. Ну, ми ж дівчатка, хочеться нам. Друга неділя, сходимо…Ти, Надю? – підем, ти, Таню? – підем, ти, Дусю? – підем… Давайте вийдем, вийдем та як заспіваємо! А луна… Ми жили коло лугу, луг близько, і передаємо пісню, як заспіваєм, а луна піде, та в оте село, шо хлопці до нас приходили, і ми нарошне. І так співаєм, а я – виводю, Дуся виводе, первої бере. Ось дивимося, ті хлопці йдут, уті, шо ото нас били за них, ідут, ідут, до нас ідут. Приходят з гитарою, з балалайкою, сидимо ми, такі раді вони… Приходят наші хлопці, намурмесилися, недовольні на цих хлопців, не займають нас, бо вже ми сказали, шо більш не вийдемо до вас. І так ми ото ходили і дружили, і кой-які повиходили заміж у друге село. А кому яка де доля, де судьба рішилася, то... Наприклад, я у Полтаві вийшла, а ті там – чи в Митрівку, чи в Чернещину, чи там в Явтухівку, чи в Крамарівку… отак виходили. І так ми гуляли.