Дохтур Гарбуз

(Жив) один селянин, шо рубав дрова і возив їх до міста продавать, і ось одного разу, коли він повіз дрова на двох возах волами, продав він їх одному дохтору. І коли віддавали гроші селянинові Гарбузові, побачив він у вікно, як обідає дохтор, і так йому схотілося так же жити і стільки ж мати всього доброго і смачного на столі, що він насмілився, підступив до доктора і питає:

– А чи можна і мені стати теж дохтором? Щоб заробляти стільки грошей як ви, так же смачно їсти і пити?

Дохтур почухався в потилиці та й каже:

– Та це можна зробити.

А селянин у нього й питає:

– А що для цього мені треба зробити?
Дохтор йому й відповів:

– Ти спочатку купи собі книжку “Буквар”, як у дітей маленьких. Щоб обовʼязково був там намальований петух на першій сторінці (тобто підсміхається над Гарбузом). Але Гарбуз все сприймає на серйозне, а дохтор далі своє веде:

– Потім продай свої дрова, продай своїх віл і купи собі одяг гарний, і все, що треба, для дохторського діла. А по-третє, попроси, щоб тобі написали таке оголошення, на дошці написали, шо ти дохтор, і прибили в тебе над дверима. От Гарбуз послухався і поїхав далі на базар. Продав він на базарі своїх биків, купив “Буквар”, купив собі одяг як у дохтура. Написав йому маляр дошку про те, шо він там дохтор, і поїхав додому.

Довго чи недовго він займався лікарським ділом, але ось через деякий час у його пана вкрали гроші. А панові розказали про дохтора Гарбуза, про якого слава пішла по околиці, що він усе знає, що він усе може, і все можна вияснити. Пан думав, думав, думав, думав:
– А, – дума, – що Господь дасть!
Поїхав він до Гарбуза і запрошує його до себе додому. Запрошує і каже йому, що так і так:

– В мене вкрали гроші і я тебе дуже прошу, щоб ти їх мені знайшов. Якщо знайдеш, я тебе нагороджу.

Ну Гарбуз каже:

– Я поїду, але треба щоб зі мною поїхала і моя жінка Ганна.

А панові що, пан відповідає:

– Ну що ж, Ганна то й Ганна, поїхали!

Приїжджають вони до пана в двір, а там уже і столи накриті і вже все готове до гостини. Пан і каже Гарбузові:
– Давайте, пане дохтору Гарбуз, спочатку сядемо пообідаємо, а тоді дізнаємося до діла.
Ну Гарбуз людина не горда, бере свою Ганну за руку, сідають вони за стіл обідати. Ось, і як подає слуга перше блюдо, Гарбуз штовха свою Ганну у бік і каже:
– Дивись, Ганно, це ж перший!
Тобто він має на увазі перше блюдо, а слуга дума:
– Боже ж мій, мене розкрили!
Бо це ж він був злодій, який украв у пана гроші. Поставив він блюдо ні живий, ні мертвий, вийшов з зали та до своїх і каже:
– Боже ж мій, а що ми будемо робити? Ця людина знає все, знає, що ми вкрали в пана гроші!

А другий слуга йому:
– Та шо ти таке мелеш, то тобі все здалося! Ось як я піду подавати, я подивлюся на того дохтора, шо він там знає!

Як прийшов другий, приносить він друге блюдо, ставить посеред столу, а Гарбуз знову штовха свою жінку в бік і каже:

– А це ж, мабуть, другий!
У другого слуги і волосся дибом повставало. Гарбуз то мав на увазі, шо це друге блюдо. Вискакує другий слуга у сіни і каже третьому:
– Боже ж мій, а що ми будемо робити? Він дійсно все знає, давайте йому все розкажемо, щоб він нас панові не видав!

Третій каже:
– Я не понесу блюдо, я боюся. Що ж будемо робити?
А ті перші йому кажуть:.
– Ні, неси. Неси, бо пан щось запідозрить, може ж Гарбуз нас не видасть.

Несе третій блюдо в руках, а воно прикрите зверху, і аж тремтить. А Гарбуз штовха свою жінку і посміхається. А пан у нього й питає:
– Гарбуз, якщо це ти все у нас знаєш і все вгадуєш, вгадай що там на блюді?

Бідний Гарбуз ухопився за голову і дума: “Боже ж мій, а якщо не вгадаю, то що ж буде?”. Сидить потихенечку і промовляє:

– Ой бідний, я бідний Гарбуз, ой бідний, я бідний Гарбуз!

А пан як зарегочеться, дійсно, на блюді був гарбуз печений. І стало третьому слузі так страшно, він потихенечку, потихенечку Гарбуза за капелюх і показує йому, що вийди, мов, у сіни, ми з тобою побалакаємо. Виходить Гарбуз зі столу і в сіни, до нього підступаються ці слуги і кажуть:
– Дохторе, не видавай нас! Ми тобі гроші заплатимо! А ті, що вкрали у пана, ми тобі покажемо, де вони зариті, але не видавай нас!
Гарбуз пообіцяв їм, повертається до пана і каже:
– Ну, пане, зараз я подивлюся по своїй книжці де твої гроші зариті.

Подивився він, подивився, погортав, погортав книжку, знайшов там, де був петух намальований, і каже:

– О, знаю! Знаю, де гроші заховані!

Повів він його, пана свого, у садок до старої груші, під якою заховали слуги гроші. Викопали, повернули панові. Пан на радощах нагородив Гарбуза. І слуги йому гроші заплатили. І поїхав Гарбуз додому жити, мед-пиво попивати. І краще жив, ніж той дохтор, що його навчив як заробляти гроші легко.