| Рубрики: |
Одяг
Виготовлення полотна Виховання та догляд дітей |
|---|---|
| Населений пункт: | м. Костянтинівка, Краматорський район, Донецька область |
| Респонденти: | Катерина Луківна Машкіна (1943) (с. Воронівщина, Гадяцький район) |
| Збирачі: | Тетяна Дем’янченко |
| Дата запису: | 06.07.1998 |
| Транскриптори: | Оксана Бугайченко |
| Колекція: | Донецька колекція Степана Мишанича |
Мені було всього 4 роки, а я вже була повністю робітницею в хаті. Значить, я повинна була пасти гусей. Гуси, як звичайно, коли водойому пасуться, вони ж лізуть у городи, їх треба було пильнувать, і відбілювать повинна була полотно. Як це робилося? Я намочувала його увесь час у воді і стелила під сонцем. Оці шматки полотна виткані, їх десь локтів, тоді локтями міряли, не на метри, локтів десь на 10, щоб вони невеликі шматки. Я їх розстеляла, ці шматки, і на травицці, і шоб вони, шоб, не дай бог, гуси не походили по їх своїми в багнюці замазаними лапками. Було і таке, коли розтеляла і цілий день бовталась в воді, розтеляла і знову зсихали, і знову розтеляла. І вони до кінця літа відбілювались на сонці, були такі білі. А потім їх знову складали в це жлукто і знову золили, тобто золою, попилом засипали, відвареним лугом. Проходило воно паром, віджимали, виносили на ставок і били праниками. Праник також єсть зараз кругом, це такий вальок в руском язикє називається. Отака достичка товста із ручкою, і лупиш по ньому, потім ножками своїми малими товчешся, щоб вийшла вся зола від того, і воно біле-біле вибілюється, і стончується, і таке красиве, тонке. І чим тонше, з тонкого полотна потім шили оце сорочки, були якісь святкові, а із більш грубого такі буденні сорочки, або ж на штани, на верхній одяг йшло, на сорочки на ті верхні, бо були і нижні сорочки, і верхні.