​Я народилася в селі

Я народилася в селі. Майже більшу половину свого життя прожила в селі, на природі, до якої тяга і до цього часу. Як підходить весна, тягне до зелені, тягнеться до травинки моя душа, до кожного листочка, до кожної квітки. Бачила, як сходило сонце, як воно купалося на горизонті (…). Спостерігала, як воно купалося сонце, і радувалася душа. Відчувала ногами росу, як вона благотворно оздоровчо діяла на твій організм. З любов’ю згадую своє дитинство.

Сім’я була дуже велика – десять душ дітей було. Але батьки були трудолюбиві, нас виховували до праці. І з перших же кроків чула я, хоч заклопотана була мама моя, я була дев’ятою в сім’ї, вона завжди співала якусь українську пісню. Я підходила: «Мамо, ану заспівайте оту, як вдова льон брала: “Поза лугом зелененьким”». І мама починала співати. І от, мабуть, від мами пішла ця любов до пісні. І коли я в школі вчилася, співала, і отак до зрілого возраста (…). Залишилася ця любов до української, до народної пісні.