| Рубрики: |
Розповіді родинні
Розповіді історичні |
|---|---|
| Населений пункт: | с. Серебрянка, Артемівський (Бахмутський) район, Донецька область |
| Респонденти: | Марія Федорівна Любич (1939) |
| Збирачі: | Ірина Науменко |
| Дата запису: | 27.06.1999 |
| Транскриптори: | Оксана Бугайченко |
| Колекція: | Донецька колекція Степана Мишанича |
Раніше набагато краще якось це все. Традиції. Ну що, я, наприклад, вам скажу про колядки, про щедрівки. Маланки тоді називалися під Новий рік, коли ми... І зараз я вам хочу сказать, шо ми зараз ці традиції не забуваєм. Не забуваєм. У мене єсть дві сестри і дві подруги. І ми під Старий Новий рік кожного року, у нас уже можна сказать як заявки дають, і село Серебрянка, і місто Сіверськ. У нас в цьому році було 40 заявок, ми не могли їх даже виполнить потужно. Це ж і село, одне село, і тут ще у нас…, і туди заявки були. І ми надіваєм свої костюми українські, платки красиві надіваємо, одіваємося, йдемо, і нас люди привєтствують, і зустрічають добре. А до старих бабусь коли ми заходимо, ми знаємо, де старенькі живуть. Ми до їх спеціально заходим, щоб хоч чуть-чуть якось настрій піддержать, шоб вони вспомнили свою молодість, всі ці свої традиції. Заходимо, начинаєм співать. Вони начинають плакать, вспоминають: “Діточки ріднесенькі, дай Бог здоров’ячка, спасіба, шо продовжуєте наше це все”. І мої дівчата, вони так не співають, мабуть, і ви так не співаєте. А кажу: “Дівчата, вчиться, поки я жива, співать, бо ви ж не будете співать”. “Мама, не переживай. Ми все сюди записуємо, ми все поймем. Ми будемо все те співать, шо ти співаєш”. А співають вони не погано, тільки шо у вас свої пісні…
