Ну, бувало, молода, оце ж як у суботу іде, дружок кличе

Рубрики: Запрошення на весілля (Кликання)
Населений пункт: с. Закітне, Краснолиманський (Краматорський) район, Донецька область
Респонденти: Марія Іванівна Рудика (1922)
Збирачі: Тетяна Дробот
Дата запису: 03.07.1998
Транскриптори: Лариса Лукашенко
Колекція: Донецька колекція Степана Мишанича

Ну, бувало, молода, оце ж як у суботу іде, дружок кличе. Приходить з хлібом. Хліб печуть маленький такий, під лєву руку дають, у платок зав’язують (хусточка така спеціальна для молодої). Рушником підв’язана, сорочка з квітками, віночок, намиста багато, лєнти дуже багато, стрічки ж, значить, і два хреста должни бути на шиї, щоб два хреста на намисті. Дружка тоже була одіта так же. Тільки без вінка, а ціпок у дружки був із орішини. І оце ж дружка іде ж і молода, йдуть в кажду хату, ні одної хати не мине, все село обийде. І приходить, і каже: «Добрий вечір (вечерком уже послє обєда це вже всєгда звали в суботу), кликав батько й мати, і я кличу хлопців в бояри, а дівчата в дружки». Приходять дівчата тоді ж у дружки, хлопці в бояри, а молода все село обийде, (приходить додому ー Л.Л.).

Слухати аудіо

0:00 0:00
100