Це ж було так: на Пилиповку заговини

Це ж було так: на Пилиповку заговини. Це ж у Пилиповку треба ж було прясти, і заговини. Дак молоди дивчата заговляли, хлопці. Як же заговляли? І пожилиї, свати сходилися – це заговини був великий празник. На Пилиповку це. Двадцать сєдьмого це вже всєгда (ноября) заговини.

А в Пилиповку вже пряли. Це ж як заговляли, дак складчину дєлали дівчата, хлопці, значить. Хлопці не складчину дєлали. Вони, було, малєньку принесуть, а дівчата – хто курицю, хто шо, чи мнясо, чи сало, чи в кого шо є. Складчину дєлали. І оце так. А тоді вже ж послє заговин вже прядуть на досвітках. На досвітках прядуть-прядуть, а как хлопці ж приходили – як не схотять, шоб дівчата пряли, да визьмуть шнур поріжуть – і всьо, і дивчата бросають прясти.Тоді вже гуляють у разних ігр. Всяки були ігри: і кольця там дарили, сюда-туда роздавали, вгадували, і «Ляскун» був, називалися «Ляскун». Сяде отак, шоб не видно було, глаза закриє, да б’ють по руках. Хто ж ударив, хто вдарив? Вгадували. Отаки ігри були. А дівчатам і хотілось прясти, а хлопці ж не давали. Це ж молодьож була, молодьож. Як і тепер молодьож, так і колись молодьож була.