| Рубрики: |
Ворожіння на Андрія
Ворожіння на Різдвяні святки |
|---|---|
| Населений пункт: | с. Закітне, Краснолиманський (Краматорський) район, Донецька область |
| Респонденти: | Марія Іванівна Рудика (1922) |
| Збирачі: | Тетяна Дробот |
| Дата запису: | 03.07.1998 |
| Транскриптори: | Лариса Лукашенко |
| Колекція: | Донецька колекція Степана Мишанича |
Гадали, гадали. Бувало, видеш на улицю, колочки считаєш там на заборі: «Удовець-молодець, удовець-молодець…» Що попадеться – крайній уже. Хто за молодця вийде заміж, а хто за удовця, отак було. Чоботи снімали і кидали через хату. Було, кинеш через хату, а хлопці з-за той хати… за хату, поприлягають там, заберуть чобот, а дівчата бігають з одним чоботом. Вгадували всьо. А тоді ще ж, бувало, пампушки пекли. Таки пампушки пекли і пускали собачку. Собачка маленький, дак пускають собачку: до чиєї… Посядуть дівчата в ряд оце ж, і кажда коло себе положить пампушечку, чия пампушечка. І собачку пустять, і собачка, як визьме пампушечку – та вийде замиж, а як уходить, ходить і не понюха – та остається. І так і правда й було. Оце таке обичая були.
Перед Крещенієм тоже ж гадали, тоже гадали. Ложили із спічок, із сірників ложили колодязь. І ложили туди, значить, тарілочку таку положать, водички наллють, і хто прийде коней напувать до цього ж колодця, вроді – той буде женіх. І збувалося. І були таки, шо… і збувалося. Присниться отакий-отакий прийшов – і приходить сватать. Отаке було. Оце правда було, правда таке.
