Водохреща – це ж був празник який, здоровий празник був

О, Водохреща – це ж був празник який, здоровий празник був! Бувало, йдуть на річку всі, всі воду святили, батюшка там, обливали квасом красним, квасом, буряк квасили… і вирубували крести такиї, шоб батюшка святив воду. Той хрест стоїть, значить, поставлять його, той хрест. І всі люді брали воду там свячену, а батюшка посвятить, і всі люді брали воду свячену. І ополонки… і ополонки рубали рядом там, рядом ополонки. Були такі люди, шо купалися у ополонках. Ця вода свячена, брали на цілий рік. І цію водою, бувало, хто заболіє – і дітки, і старі й малі водичку ту пили. Давали водичку цю. Перехристять і водички дадуть, і помагалося – і дітки, і старі й малі. Лєчєніє яке раньше було? Тільки бабки да оце свячена вода і больше ж нічого не було ж такого. Врачі ж уже тоді, яки тоді лікарі були? Тоді ж не було нічого. Де тоді лікарі були? А оцим тільки і спасалися, свяченою водичкою.

А людей було, Боже мій милостивий, стильки ж на річці цій! Свічки світили і з свічками стояли кругом ополонки, і святив оце ж воду батюшка, і пєвча там співали. Ну, ото ж було, святять воду, а тоді вже в окончєніє голубів пускали, стреляли на голубєй, ото така… таке обичає було. Шоб… голубі – ето ж мір усього народа, мір усього. І колись воно, і тепер же ж голубі так. І колись було. І така радость була, така радость. Всі з свічками стоять і голубів пускають. Радость, усі радуються. Красіво так било.

Тоді оце ж, як уже посвятять воду, додому йдуть усі. Дома.. приходять у хату, хату побризгають усі. Хату хрестами – усі уголочки, всі. У хлівах тоже, шоб скотині харашо було. Сами пили водичку свячену і скотині давали: і коровкам, і коні були – коням давали, і гусям, і овечкам давали. Всім оце давали водичку. І курям, і гусям, і качкам – усім водичку цю давали. І скризь святили вот ету – всі хліви попересвятять, у дворі і на..даже на виход двора, всі-всі. Оце таке було у нас. Оце ж було таке дев’ятнадцятого числа.