Рожествують

Рожествують. Увечері вечерю носють. Оце ж хрещеники чи онуки, гостиш їх. До нас було, як жили ми з батьком, так носють вечерю великі такі: племінники, оце Василь Стефанович з Катькою було, предсєдатєль тоже був знакомий, поедседатєль із жінкою, куми, там десь наші хрещеники. Як найде гостей, хтона стіки. Це ж вечерники. Ну ми їх гостимо там, погостили, поспівали там, ну а не дуже співали, бо під Рожество ж – великий же празник. А вже вночі, тоді йдуть уже рожествувалники гукають у вікно: «Чі зарожествувать?», – отчіняєм: «Рожествуйте».
І ото рожествують:

Рожество Твоє, Христі Боже наш,
Воссія миру світ разума,
Небо звіздою служащуйся,
І звіздою учахуйся,
Тібє кланяємося, Сонцу правду, тібє,
Тібє відєтє с висоти востока,
Господі, слава Тібє!
Дєва днесь присущому рождається,
Земля вертєпному приступному приносітся,
Анголи з пастирями слово словлять,
Волхви же со звіздою путєшествують.
Наш Бог раділся,
Отче, младом предвєчний Бог!

«Здрастуйте! З празником!, – вони кажуть, – «З Рожеством Христовим!». Поздоровкаємося до них, даємо гостнців.