Ще як які із звіздою ходили

Ще як які із звіздою ходили. Дєлали, звізда така, із сита обичайка, а тоді заклєювали разною бомагою, і воно так, обичайка, а тоді тонесенькими ж тими, планочками і разною бомагою, а там свічка горіла. І вони ж оце як ідуть, звізда розкрашена ще й зверху. Така цепочка здєлана з бомажок, як ото на ялинку. І вони щє як над вікном же зі звіздою: «Ой, скорій, скорій отчіняйте, із звіздою йдуть рожествувалники».

І ото отчіняємо, і вони порожествували. І грошенята давали, а як наші вже ходили рожествували, то це на Калону, у Гедіні. Так там їм давали і сало, й ковбаси давали, вони всього там поприносють. Та ще мій брат казав шо: «Наші пройдемо ми, а тоді розділимося. Я один піду і вп’ять рожествую. Гукаю ж, а вони кажуть: – Тут вже одні були. – Ні, я не був, я сам сирота, так я оце сам ходю». А вони дають багато. Поприносють і грошей, і всього приносють. Оце на Рожество таке було.