| Рубрики: |
Післявесільні викупи та розваги ("Житниця")
|
|---|---|
| Населений пункт: | м. Сіверськ, Артемівський (Бахмутський) район, Донецька область |
| Респонденти: | Ганна Павлівна Краснянська (1926) (с. Кам’янка, Старобільський район), Надія Василівна Лагода (1930) (с. П’ятихатки (Кіровка), Горлівський район) |
| Дата запису: | 29.06.1993 |
| Транскриптори: | Наталія Олійник |
| Колекція: | Донецька колекція Степана Мишанича |
Як приходять на другий день люди, на воротях умивають, а ті ж платять гроші за те, шо вмили. У нас на нашій вулиці була свальба, ми були там приглашонні. Я кажу: «Ти знаєш, це ж треба три чі п’ять рублів. Було три, тоді п’ять, а зараз я не знаю, скільки».
Так я взяла оце: ноги намазала грязюкою, руки, і сама розмазалася, як… кажу: «Вмивайте мене, даром три рублі не положу!». Так они миску води обмили ноги, а тоді ж не хватило – давай руки мить. «Оце, – кажуть, – чортова баба, – кажуть, – невигодна, нам всю воду, тот…». «А тепер, – кажу, – сідайте, наводьте міні красоту, робіть причоску, робіть манікюри міні». Так вони: «Так ти, тьотко, трьома рублями не обійдесся!». Я кажу: «Може й сто рублів заплатю, ну зробіть те, шо я хочу, і всьо». А то ж так: приходять мимо і все.
Поставили не корито, а ванна така здоровенька, і от мужик не пускає. У тухлях, там, навєрно, сорок п’ятий чи якийсь, і: «Давайте ж заплатіть», – тоді пропуска. А ми, як свати приїхали: «Не будем платить, не будем платить!» Він і сяк, і так: «Ні, не будем платить! Не пускаєш, то через забор!» Так він як зачав плясать і в отій воді, тухлі отакі, а воно ж і грязькенько, а воно ж і дощ пройшов. Пляше, ну, до того смішно, а сам же ж тоже у платті – коротке, а тухлі отакі завбільшьки, а ноги тонкі, ви представляєте? От интересно! А співали як? Ой, на свальбах – ето ж пєсні!
