| Рубрики: |
Весілля
Сватання |
|---|---|
| Населений пункт: | с. Червлене, Лебединський район, Сумська область |
| Респонденти: | Цебро Параска Тимофіївна (1936), Лозова Марія Павлівна (1936), Дмитрієва Ольга Андріївна (1930) |
| Збирачі: | Вікторія Гавриленко, К.М. Вірівська |
| Дата запису: | 09.06.2017 |
| Транскриптори: | Вікторія Гавриленко |
Ну приходили старости, могорич запивали. Ну і остався жених ночувать. А на другу неділю свайба.
Кого брали старостами?
Гриша Цебрів приходив свататься, і Дворник. Старі, Вже нема нікого. Сватачі́, сватачі приходили. Наймали сватачів. Старости ж називалися. Ну і остався жених ночувать.
А він з ними ішов?
Да.
А шо вони з собою несли?
Хлібину і горілки бутилку. Приходили «телицю купувать». «Чи в вас телиця продається?», – кажуть, і в матері питають. Вони кажуть: «Продається». Ну це ж на невістку кажуть. «Ну ми будем купувать, будем договоряться за ціну». І ото сідають же і договоряються за ціну. Могорич запивають же, за молодого. Ото такий був обряд. Приходили зразу телицю купувать.
Що молода дає?
Ну вона сидить нишком, карниз колупає.
А рушники давала?
Ну а як же. Давала і праву руку перев’язувала платком молодому.
А рушники старостам?
Та це як на свайбі, а так старостам нічого не давали. Та чого? Як запивають, дають рушники, як випроводжають. У ті годи де там ті рушники? Після войни чотирі годи тільки пройшло. У позиченому платті йшла, позичали плаття, надівала на свайбу. А жених – башмаки спецовочні, у Петра були. Керзові. Договоряються на коли свайба там. На дві неділі, чи через три неділі, отак свайбу договоряли ж.
