У нас меланка була

У нас меланка була, співали: «Меланка ходила…» Це ми щедрували. Мужики співали «А дома, дома…» То з мужиками ходили, а то жінки сходилися молоді і співали «Як сів Ісус Христос вечеряти». Молодьож щедрує: «Можно вам защедрувати?» «Можна». А їм і водки дають, і закуски дають, а потом всі збираються в хаті і потом гуляють. Дівчата ворожили. Під Новий год уносили у хату по курки, кажда собі. Під кровать ставим зеркало, воду і зерно сипим. Пускаєш курицю, шо вона ухвате: ілі зерно, ілі воду. Єслі зерно, значіть буде трудяга, хлібороб. Єслі воду – п’яниця буде. А єслі в зеркало буде заглядати – значіть хвастун буде. Курки пускали по очереді, сначала одна, потом друга і третя. Ми ж одкриємо внизу під кроваттю і нам видно все. Я помню, я внесла курку

І що вийшло?

. О, і хліб поїла, і воду попила, і перед дзеркалом вертілася. Так воно й було. І пив, і вертівся, і робив, і хвастав, усе було.

Як ще ворожили на хлопців?

Сапоги кидали через ворота.

Звідки ви кидали?

Та можно і в дворі. Стала, чобіт спустила і з ноги швигнула. Через голову кидають прямо з ноги. Поки я вийшла за тим сапогом, а Стефан Куркуль уже загарбав мій сапог. А я босяком і вдогонку. Думаю, батько щас узна, так буде міні. Хто перший прийде посівати на Новий год, його сажають на порозі. Посівають і садовлять первого посівалника на порозі, а тоді кругом його, кругом його: «Кво-кво-кво-кво; кво-кво-кво-кво», квокче, шоб квочки сідали. На той день, на празник, треба шоб уперід хтось із мужчін зайшов. І той день жінки не ходять, самі мужики

На посипання?

Да. Як хтось іде по вулиці з мужиків, його зазивали, шоб посіяти. А посівать – обізатєльно дєньги давали.

На щастя, на здоров’я,
Роди, Боже, жито-пшеницю,
На всяку пашницю.
З колосочка – жміньку,
З снопика – мірку.
Здрастуйте, з Новим годом! З новим щастям!

Сію-вію, посіваю,
На поличку поглядаю.
Відкрий, бабо, сундучок,
І давай нам п’ятачок.