Як оце туча на дощ

Як оце туча на дощ, нахмаре, а ми ж тоді машим чорним платком, кличем, щоб дощ у нас пішов.

Що приказували?

Дощіку, дощіку, Припусти, припусти,
А я сяду під кусти,
Богу молиться,
Хресту поклониться.
Ключіком-замочком,
Шовковим платочком.

Батюшка виходив у поле з святостю, коли не було дощу. Як немає, то собираються люди, корогву несуть. У нас там були могили, так аж до могил ідуть.

Що за могили?

Там був насипаний курган, казали шо ще в Турецьку войну курган насипаний. І вишка була там.

Ходили наверх чи біля кургану?

Біля кургану були, ніхто не піднімався. Просто до вишки доходили, там обід, батюшка служе, а потом уже йдуть всі мокрі (додому – Н.О.). Так з їх і тече. Це казали наші матері, но ми вже цього не застали. Там служба була, а тоді там же готовили обід. Обідали, а після вже йшли по дощу додому. Казали: «Єслі чоловік повіситься, ожидайте дождя». Шоб пішов дощ, нада старшого за себе облити водою. Раньше було обливалися. Рано красніє сонце на заході – так буде зіма холодна. Єслі з вишень рано листя опадає, тоже зіма буде холодна. Коли великий град, рогачі з хати викидали.

А ще що?

Та там же все захвачують і на вулицю (кочерги, рогачі – Н.О.), шоб скоріще град пройшов. Рушник у святому вуглу на покуті вішається і тоже він способствовав для сохранєнія дома.