Рубрики: |
Весільне вбрання
Сватання Оглядини (Розглядини) |
---|---|
Населений пункт: | с. Білянка, Шебекінський район, Бєлгородська область |
Респонденти: | Онищенко Наталія Василівна (1918), Дуракова Марія Григорівна (1928), Подлєсна Наталія Василівна (1925) |
Збирачі: | Наталія Олійник |
Дата запису: | 26.09.2003 |
Транскриптори: | Наталія Олійник |
З самого початку йшли «Запитувать». Батько, мати, жених і родичі йдуть сватати і спрашують сперва ночувать, чи пустять чи не пустять. А потом каже: «Ми чули, шо у вас тьолка продається» ілі ще шо-то. Або «У вас голубка єсть, а в нас голуб, чи можна у вас купить?» Так і договоряться. І гарбузи підносили.
Коли підносили?
Як дочку не оддадуть і принесуть йому (парубку – Н.О.) гарбуз.
Хто приносив гарбуз?
Дівчіна підносила гарбуз. Она приносила, ставляла і уходила. Могла і в руки гарбуз дати. Раньче ж батькові чі матері понаравиться дівчіна, а вона не хоче. Ті сватаються, а вона йому підносе гарбуз. А іще колись, шо наші матеря розказували, так ходили запитувать на базарі. Як понравиться їм якась із дівчат, тоді йдуть «Запитувать». Отцу і матері понравилась дєвка, і йдуть і спрашують «оддасте» чі «не оддасте»? Єслі вона слабо їсть, вони й не питали, уходили. «Она, кажуть, так і робитиме». Тоді дивилися, шоб здорова була, шоб робить було кому. Там кажуть батько й мати роботящі, там можна й дівку сватать.
Дивилися по батьках, які батьки?
Канешно. Коли посватали, мужиків перев’язували рушниками, а баб матерією ілі платками. Це ж тепер по 30 душ іде сватати, а тоді йшли крьосний і крьосна, батько і мати його і всьо. Парубка дівчина перев’язувала платочком. На сватанні молода зразу давала молодому вишиту сорочку. У чоловічіх рубашках були стоячі воротники вишиті. Вишита була паланка (воритничок-стойка) манишка, низ сорочки і на рукавах внизу, чохлів не було. Пояс в’язали поверх сорочки.
Які були штани?
Одні були на всю вулицю. Ти йдеш заміж, узяла там у когось вінок чи плаття, так же й жених. Не було штанів, хтось дав. Время було таке, ні в кого нічого не було. Як засватають, у нас казали: «пішли на оглядини».