| Рубрики: |
Весільні хліби
|
|---|---|
| Населений пункт: | с. Білянка, Шебекінський район, Бєлгородська область |
| Респонденти: | Онищенко Наталія Василівна (1918), Дуракова Марія Григорівна (1928), Подлєсна Наталія Василівна (1925) |
| Збирачі: | Наталія Олійник |
| Дата запису: | 26.09.2003 |
| Транскриптори: | Наталія Олійник |
Пекли караваї, украшали калиною, цвітами.
А з тіста що робили?
То розочки, зубчіки, все дєлали.
Якої форми бук коровай?
Круглий. Грошей не запікали, а украшали як хто зумів. Коли зліпили коровай, то оставляли кісто підходити і ставили солянку. Якшо солянка піде вниз (провалиться тісто – Н.О.), Єслі солянка піде вниз, то молоді жити не будуть, а як остається – житимуть.
Що це за прикмета?
Нехароша. Каравай і “лежінь” лежать на столі перед молодими.
Чим відрізнялися?
Вони щітай однакові були. Каравай калиною украшали. Каравай на первій день ріжуть, а лежінь на другий день. Шишки. Дєлали отак лєнточку, а тоді чікали (з однієї сторони – Н.О.) і скручували. А тоді ще так робили. Оце ж зробили лєнточку і почікали з одноєї сторони, тоді наробиш тоненьких стьожичок чи косячками відрізаєш три штуки тоненько і коли скручуєш шишку, кладеш стьожичку у поперек, тоді ще скручуєш і кладеш стьожичку. І тоді штук три-чотирі отакі стирчать.
