До Миколи не сій гречки

До Миколи не сій гречки, не стрижи овечки.

Майська роса краще вівса.

Ластівки низько літають – дощ обіщають.

Чайка сіда у воду – жди гарної погоди.

Де цвіток – там медок.

Як почав орать, то в сопілку не грать.

Тоді просо засівається, як дуб розвивається.

На врожай не вважай, а житечко посівай.

До першого грому земля не розмерзнеться.

Сіно косять, дощів не просять.

Опеньки зʼявились, літо скінчилось.

Писать – не язиком чесать.

Вовка ноги годують.

Не побігаєш – не пообідаєш.

За дурною головою і ногам нема спокою.

На чужий роток не накинеш платок.

І від солодких слів буває гірко.

Не бери того, що не поклав.

Не кидай живого, не шукай мертвого.

Не плюй у криницю, бо прийдеться води напиться.

Нажите махом піде прахом.

Краще погано їхати, ніж добре йти.

Ідеш на день – бери хліба на три дні.

Краса до вінця, а розум до кінця.

На траву дивись удень, як обсохне роса, а на дівку в будень, як не вбрана та боса.

Подивися на вид та й не питай про здоровʼя.

Краще сім раз горіти, ніж один раз овдовіти.

Вдовець – дітям не отець, бо й сам круглий сирота.

За свого Хому кого хочу, того візьму.

Умре батько – пів сироти, умре мати – кругла сирота.

Яка гребля – такий тин, який батько – такий син.

Яке коріння – так й насіння.

Які сани – такі й самі.

Син мій, а розум у нього свій.

На красивого чоловіка дивитися гарно, а з розумним жити легко.

Рідня серед дня, а як сонце сховається, то й не родичається.

Чує кіт, у глечику молоко солодке, та морда коротка.

На чужий коровай рот не роззівляй!

Дірявого мішка не наповниш.

На тобі , небоже, що мені не гоже.

І сам не гам, і другому не дам.

За двома зайцями погнався – ні одного не піймав.

Як тонув, то сокиру обіцяв. А витягли – топорища жалко.

І тяжко нести, і жалко кинуть.

Дай, Боже, нашому теляті вовка зʼїсти.

Щебече, як соловейко, а кусає, як гадюка.

Гадюку не грій, вона все одно вкусить.

Горе тим вівцям, де вовк пастух.

Це мухи коня зʼїли, а вовк лиш помагав.

Раденький, що дурненький.

Куд-кудах за пʼятак, куку-ріку за копійку.

Сила воляча, а розум курячий.

Рости, сину, хоч дурний, так здоровий, щоб тебе люди боялися.

Молодець проти овець, а проти баранця і сам вівця.

Хто сміється, тому не минеться.

Застав дурня Богу молитися, він і лоб побʼє.

Горбатого могила справить, а впертого – дубина.

Серце з перцем, а душа з часником.

Під лежачий камінь вода не тече.

Де вже нашому теляті вовка піймати.

Казала Настя, як удасться.

Товчеться, як Марко по пеклі, та все без толку.

Як не наївся, так не налижешся.

Як було, то загуло.

Не мала баба клопоту – купила порося.

Із золотом, як з вогнем – і тепло з ним, і небезпечно.

Видно пана по халявах.

Дайте води, бо так їсти хочеться, що ніде переночувати.

Ситий голодному не товариш.

Біда сама не йде, другу за собою веде.

Де тонко, там і рветься.

Найнявся, як продався.

Хто везе, того поганяють.

Працюй, як коняка, а їж, як собака.

Вдома і солома їдома.

Де не гарно, а дома краще.

Хто може, той і їде.

Пани бʼються, а в мужиків чуби тріщать.

У попа здачі, а в кравця остачі не питай.

У кого гроші, за того й Бог.

Потрібен ти мені, як лисому гребінь.

Дівка така чорнобрива, як руде теля.

Коло вуха завіруха, а у вусі ярмарок. (про дурня)

Такий спритний, що на ходу підметки рве.

Такий спритний, що і з під стоячого підошву випоре.

Де посій, там і вродить.

Гарній дівці гарно і в ганчірці.

Вовк бере, бере, та й вовка візьмуть.

Як потопаєш, так і полопаєш.

Риба гніє з голови.