Світилка – це в молодого була.

Світилка – це в молодого була. І був (у молодої – В.Г.) хлопець такий, ну такий годів десять, може. Меч такий був, з реп’яхів, з такою палкою. Продавали молоду. І той требував грошей скіки там, за молоду. А ті не дають, вроді молоду забірають. Він у волосся як дасть тим мечом!

Світилка була дівчинка, чи дівка?

Дівчина така, не дівка, просто такий пі́дросточок, годів чотирнадцять.

Ну родичка повинна молодому буть?

Да, родичка.

Вона з собою щось возила?

Був букет у неї з того… Перепі́лець такий, украшений калиною, листячком із винограда, колосочки з того. Такий, як оце кругла хлібина, тільки так зрізаний і тоже на мечі такому, і держала вона той меч. Надіте воно на тому, той хлібець такий, украшене, і так вона возила з собою.

Так це паличка була, чи це меч правда був?

Палка така була, обкрашений, шоб же не гола палка була. Обкрашена таким розовим, білим, таким украшенієм якимсь.

Папером чи стрічками обмотували?

Ні, не обмотували таким. Квіточки́ такі робили із бомаги, такі красиві квіточки. Раньше ж такого не було, таких цвітків, як тепер. А так придумували, хто шо придумає, те й украшує. (Цей атрибут називався – В.Г.) «мич». Ну ото повозила, тоді десь уже розрізають (перепілець з меча – В.Г.), роздають його людя́м, на свайбі. Як уже усе воно кончається. І беруть той мич, розпаковують його, роздязують і ріжуть на кусочки і людя́м роздають.