Данилівна, ви ходили у п’ятницю...

Данилівна, ви ходили у п’ятницю дружок гукать, молода й старша дружка, ну не наряжені. А в суботу вже по полуднях і неділя, старі люди в неділю ввечері приходили. А субота й неділя молодьож гуляли. Молода з дружками приходе, її пригощають, за столом сидять. Родичі казали: «До нас на полудень приходять», оце ж гукає, запрошували. До хрещеної. Казали: «До вас на десять прийду, до вас – на одинадцять».

На домовинах не дивились хату там, у молодого яка?

Да знали ж уже. А як чуже. Зразу ті приходили на домо́вини, а тоді нівєста з батьками йшла розглядини туди ж. Батько молодого домовляються, а тоді вже молода з своїми батьками йде на розглядини. Дивиться, рушники де які повісить, вона ж привезе, на придане шо. Вона йде до женіха на розглядини, хату його розгляда, от рушники вона. А рушники ж вішали в п’ятницю ходили. Не вона вішала, а родичі. Двох тьоток чи кого там вона наймала. Несли рушники вішать. А тоді худобу везли. До свекрухи це.

А було таке шоб курку везли?

Як забирали молоду, і обов’язково в хлів ішли, поки її там виряжають, а вони (бояри – В.Г.) там крали курку, лєнточкою перев’язували й горілкою напоювали.

А це для чого?

Ну шоб як квочка гніздилася ж. Шоб прижилася. А тоді ж додому приїжджають до женіха, зразу в матері викуп за курку брали. Мати могорич ставляла. Тепер то все дєньги рішають, а тоді – горілка.

А на домовинах це вирішували, хто за шо платить буде на свайбі?

Ну раніше кажний собі. У суботу ж увечері обов'язково нівєста з дружками йшла до свекрухи в гості. Коли прийде, скільки дружок приведе, худобу як везти тоже – скільки людей пришле із худобою. Худоба – це мається на увазі одежа. Придане. Скриня.