Ходили колядувати і вечерю носили

Як відзначали різдвяні свята? Ходили колядувати?

Ходили колядувати і вечерю носили.

А як вечерю носили?

Вечерю в нас дітки маленькі носили тільки до родичів. Мати пирогів напече, ну як до баби, чи до кого, ще й куті поставе у горщечок, чи у мисочку. А пироги обов’язково до всих давали. Оце як понесеш до тьотки чи до дядька, і вечерять не несли, поки мати: «Підождіть, я ж пироги з печі витягну». Витяне, тоді нав’яже пирогів. Поніс вечерю: тьотка пироги забира, а свої ж дає. Перев’язували в нас всігда. Це ж понесе, то платками, то матерією поперев’язувані діти… Пшеницю в ступі товкли (для куті – В.Г.)…

А мак додавали?

Ні, у нас не було: кутя й озвар – і все.

А дітей, які носили вечерю, їх «вечерниками» звали?

Да, вечірники.

І їх перев’язували, це було як подяка, подарунок?

Да, давали ж їм гостинці і перев’язували ж.

А що ще давали їм на гостинець?

Та все. І яблука, і горіхи, насіння, канхвети… лісові горіхи, а такі – воловські оріхи… тут пироги (давали – В.Г.), а може хто який корж… я як носила вечерю, так і коржики, і млинці давали, все. Коржики – це вже як Меланки, а як вечерять тільки з пирогами і з кутьою ходили. А на другий день, сьомого, оце ж у Рибальському, дітвора (ходили колядувати – В.Г.), а в нас не ходили. У нас тільки ввечері молодь ходила колядувать, сьомого, а діти не ходили малі… А вечерю шостого (носили – В.Г.), це діти маленькі ходили, колядували… сьомого. А восьмого вже (ходили колядувати – В.Г.) жонаті, замужні.

А вечерю носили під вечір?

Після обіду. Після дванадцяти і, значить, поки обійдуть те село, так і ніч.