Ну а це Купала розваги такі...

Ну а це Купала розваги такі коло ставка в нас це місяць до – уже хлопці притягають, хвакели́ крутять, дрова зносяться. На бугрі у нас отам костьор, колеса – в ставок з гори, з хвакелами бігають. А по цю сторону ставка старі люди оце ж там із дітьми з малими сидять, вечеряють, вінки ж пускають. І туди всігда мати приказувала: «Та гляди, не йди отуди, де з хвакелами бігають!». Та було таке, шо хвакел і на спину впаде… Ото на палках, і запалювали колеса цими хвакелами… Одна сторона – парубки і дівки, а на цій стороні (старші – В.Г.)… Колесо пускали, вогнище палили, стрибали через вогнище.

А з якого матеріалу робили вогнище?

То будяки, кропиву, лопухи – ото через таке плигали… Палили його.

То його палили, чи закопували?

Палили. Хто в парі плига́в, хто без пари. А малим дітям через кропиву казали, хай стрибають.

А гойдалки ставили?

… над ставком же ж висіли гойдалки, це отак, шо розкачується і стрибаєш у воду, а там були лавочки. На липовій алеї це було… і оце там колихалися і по двоє, а Васько був Батраків, так він став сам, труситься і колишеться. Як колихнувсь – і з колиски полетів додолу, ми до нього – бігом усі крутимось, туди до його, за руки давай, по щоках б’ємо. «О! – кричать. – Живий! Живий!».

А колесо як пускали?

Не одне колесо. Його запалювали, воно стоїть, горить, а тоді пускали з гори. Раніше дерев’яні (з підводи) тряпками обмотували, а тоді як тракторна бригада (з’явилася – В.Г.), тоді уже ці ж тоже обмотували, у солярку вмочали тряпки́, підпалювали, і воно котиться і все, горить. Було красиво. Оці колеса пускають, надворі темно, і колеса котяться, горять. Така краса!

Одночасно декілька коліс?

Воно то бувало одночасно, ну, в основному, підряд. А тут стоять і дивляться…

А що робили з вінками, окрім того, що пускали на воду?

А тоді наутро витягували і несли додому, під хату стелили. Ну, хто ж витягував, а то ж по два: один сушили, шоб чай же варить із того, із оцих цвітов, і він же був як оберіг під хатою, вішали під стріхою.

А для чого вінок туди вішали?

Шоб у хату не вдарила молнія.

Тобто, один вінок пускали на воду, а один – засушували?

Ну, як той, по два ж. А бува ж попливе, і хто зна куди. Його ж не вловиш. А другий, шоб був купальський чай.

А з чого плели віночки, якщо з них можна було чай робити?

З польових: волошки, ромашки, м’яту добавляли, чорнобривці, нагідки – лікарські рослини, календула.

А на горо́д не носили ці вінки?

То на город, казали, попіл нада з вогнища взять і розсіювать, шоб родили огірки, вся городина.

Попіл саме з купальського вогнища?

Да.