Ми, як обично, пекли в четвер

Ми, як обично, пекли в четвер.

У п’ятницю ніззя – це страсна пятниця. У п’ятницю ніззя. В суботу – пироги. А тоді десь добиралися до церквів. Ми в Білку їздили. Давали автобуса тоді, на той день, на вечір. Сідали люди на автобуса й везли сюди паски святить.

Що ще святили?

І яйця там чи ковбаса. Обов’язково сіль святили, і хрін. І пшоно, курчаткам сипали, шоб курчатка велися. Сіль – це здоров’я. А тоді додому приносиш – у общу соляночку. А вобще, на стіл ставиш, і все оце солькой присолюєш, оце перше все, як розговілися. А я ще знаю, у нас, було, свекруха, корова як розтелиться, так отію солькою телятко посипала. Коровка його облизькувала. Шоб воно чи здорове було. Щоб здорове було, шоб ніхто не зглажував. А хрін їли – це здоров'я. Холодець поливали (хроном – В.Г.) й їли.

Шоб чоловіча сила була. (Після освячення – В.Г.) розговлялися. Собірають родичів. Оце з церкви йдеш у пять утра. Я прихожу додому, обов’язково, коли я прихожу, я всих цілую: «Христос воскрес!» Тошо я мирувана. І я їх обов’язково лобом трогаю всих. І потім сідаємо за стол, обов’язково розговляться. Яка їжа: те, шо ти трошки несеш, перше обов’язково хре́щене їси, освячене. А потім уже їдять шо хотять. Замість хліба в цей день всі пасочку їдять. Пасочку хрещену ж ріжуть. І котам, і собакам пасочку, всім-усім.

На кладовище на Великдень не ходять, пояснюють забороною священика – В.Г.