А, Масляна. Це колодки в’язали

Масляну тут справляли якось у вас?

А, Масляна. Це колодки в’язали. Колодки, в нас хлопців тут багато було. А тут ще бабушка Милька була. Так каже: «До багатих ідуть колодки в’язать. А як ми бєдні, до нас нихто й не йде». А вона моєму чоловіку мати хрещена. Я її називала хрещеною. «Хрещена, не беспокойтесь – припрьом. Я, син, подружка, дівчата, до баби Мильки Грицьку понесем колодку. Вони наготовили! І пироги печуть, і холодне варять. Таке застолля, шо куди! Ну а ми ж колодку. Тоді по чотири метри брали штапель. Штапель узяли, платок узяли, багато тоже взяли. Так ми до утра там колодку в’язали. Так довго-довго згадували. Скрізь гарно було, ну в баби Мильки саме лучче.

А колодку в’язали тільки холостякам?

Холостякам.

А як дівчина незаміжня, то їй теж?

Хлопцям в’язали, а тим ні.

Ту колодку, яку притягли, куди діли?

Там оставили, попиляли.

А бабі то хустку дали?

Ну матерію ж дали і платок хароший дали, не знаю ще шось, шо тоже багато. Я сказала: «Дівчата, баба Милька готовиться. Давайте ришать, шо будем куплять на колодку». Ото придумали.

І вона вас повинна пригостить була?

Да, да. Пригощали до утра. Мій покойний дід грав на гармошкі гарно. З гармошкою. «Дівчата, давайте розходиться». Та куди там розходиться! Пляшемо вовсю, гарно було. А тоді там хата була Микола Могила, він построївся і в Сироватці. Ну тоже в’язали ж. Така в нас була Люська кума комічна: «Дівчата, а хто без рук чарку вип’є?». Ну ото зубами беруть, і хто вип’є. Сміху, повна хата! Інтересно було. Багато гуляли.