Оце перший день...

А починалося весілля коли?

Оце перший день – субота, раньше розписували тільки в суботу. І в той же день ми й гуляли. Якже, з розпісі їдемо до нас, до батьків їдемо з розпісі. А потом же женіх же забирає вже до себе везе сюди, до свекрів же. І продолжається свайба.

Як святкували у молодої?

Обична гулянка. Ну як, гуляють тамечка родичі, тьотки, дядьки, брати, сестри в кого є, оце ж гуляють же. А тоді ну канєшно, сльози йдуть, як нівєсту забирають.

Ви з молодим із Рагсу разом їхали?

В загс їдем я отдєльно, він отдєльно. А з загса ми їдем вже катаємся, фотографіруємся там же, а потом їдем же стрічають батьки. Стрічають, поздравляють же нас же ж.

А таке щоб він вас викупляв?

Аякже, викупляє. Ну оце ж приїжджають, і викупляє у той же день, як їдеш у загс. Вони приїжджають всі, родня їхня. Родичі там, раньше машиной приїжджали. Машина вряжена в йолку, отакий звонок був, отакенні цвіти по машині були. Весело, гармошки такі були, все на світі! Ну і приїжджають же, і викупляють же. Циганують. Випровожають сначала нівєсту фальшиву, наряжають там же, фальшиву. «А, нє, нє, нє, копійку!» «Яка там копійка?» І ото ж разне хто шо може сказать. «Нашу давайте, нашу, це не наша! Це не наша!» А тоді уже ж вихожу, обично молода виходе, уже тоді старша требує викуп із старшого тутечки. Тоді раньше була традиція така: перва дружка, друга дружка. По дві дружки були. А то були й по три дружки, оце нівєсти. У женіха ж тоже таке саме було. Ну в нас дві було.

А в женіха бояри?

А в женіха оце ж бояри, да, да, бояри.

Він вас забирав у Рагс віз?

Аякже, він же забирав же. Він же їхав в одній машині, а я їхала в другій машині. Ну не разом їхали у загс. Викупив же і ми поїхали. А у загс ішли ми вдвох же. Потому шо там нас крьосна стрічала, дорожка така коврова була, нас у клубі розписували, обсипали канфєтами, житом і пшеницею і всякою пашницею, як ото кажуть. Усе обсипали, крьосна там мене стрічала моя. А там вже тоді порозписувалися вже, пожелали всього того, хто шо. І всьо, ми із загсу їдем кататься. Поїхали покаталися. Покаталися трошки, приїхали додому. Тому шо в Угроїдах, а нам тоді ше з Угроїдів їхать же на Желізняк куди. Це ж я не мєстна була. Я з Угроїд сама ж, Краснопольський район. Ну в нас традиції пошти одинакові були, шо тут, шо там. Одинакові. А тоді ж погуляли там, побули, батьки мене випровадили.