На другий день купають у нас...

На другий день купають у нас (батьків в Залізняку – В.Г.). А потом на третій день несуть кашу ж. І горшки, чи не горшки а кувшини вішають на палку, чи на пеньок ставляють. І начинаєш. Палку таку длинну, глаза зав'язують, і начинаєш шпарить. Ідеш по тому, вони: «Влєво, влєво, влєво! Вправо, вправо, вправо!» Ідеш там палка така. Гуп! Ух, аж руки одскакують – мимо. Оце кувшин стоїть, стоїть, коли отак хтось попаде. З завязаними. Тебе ще й розкручують, крутять, крутять, а потом кажуть: «Прямо йди!». І пошов прямо. А другий раз на толпу йдеш. А тоді… ну то розбили, розбили. Хто первий, потом ще хтось розбив, друге, третє місце, а тоді ж призи дають. Буряк отакий прив'яжуть ілі моркву. А це сюди, це сюди. І начинають кашу варить. Каша там же ж вариться і тоді у кого така ложка дебела, хто чим: хто з маленькою, хто з великою. А це кажуть, кашу. Тільки туда в чан, тебе по рукам – бздиньк. Ото не наїсися ти ні каші, нічого, б'ють же ж. … Травміруваний всігда після каші. Оце тільки кончилась, кашу пожрали. (В Залізняку - В.Г.) А ні, перед тим, перед кашею жито молотить же нада. Кидаєш возлі двора солому там, сюда туда й начинають. Ціпи, хто там чим там і пошло́. Б'єш б'єш, а тоді раз і сюди та туди, то за пазуху, то в штани, того звалили. І оце там таке начинається. Саме оце веселе, як жито жать, ціпами там. Вихожу весь і голова у сінові, в чом тільки нема. Тоді ото ж кашу їдять, трошки сходили обмились, туди-сюди начинають кашу їсти. Ну там канєшно руки тільки вспівай ховать. А поїв каші тоді вже йдеш за стіл і замиваєш оце дєло. Просто сідали, те, шо пооставалося. Хто своє шо приніс, добавили.