| Рубрики: |
Весільне вбрання
Запрошення на весілля (Кликання) |
|---|---|
| Населений пункт: | смт. Липова Долина, Липоводолинський рай, Сумська область |
| Респонденти: | Курочка Надія Леонтіївна (1939), Бакум Ганна Олексіївна (1939) |
| Збирачі: | Вікторія Гавриленко |
| Дата запису: | 26.10.2019 |
| Транскриптори: | Вікторія Гавриленко |
Я не дружкувала, бо я рано заміж вийшла. У вінку йшла, сорочка вишита була, карсетка, рясна спідниця, рушником червоним кролевецьким (підв’язана – В.Г.). Ну і дружка в мене сестра двоюрідна була, дружкою. Ходили по селу, гукали людей же ж на свайбу. Тоді ходили до свекра ж та до свекрухи. Теж запрошували ж на свайбу.
В який день це, в суботу ходили кликать?
Та ніт. Як багато родні, так не один день приходилося ходить. Ну а до свекрів же то в суботу. А так, як багато, та ще й по селах, та пішки. Як коли ж, як далеко так ще ж лінєйку давали. Та було ж біжять дивляться! «Молода їде, молода їде!». Поміж дугою дзвінок висів, беренчить далеко чуть, шо їде. Намисто таке дуте ж було. По всьому селу собирали. Да, стьожки такі. Потому шо дома не було його у кожного.
Молода коли йшла кликать, вона брала з собою тільки одну дружку, чи багатьох дівчат?
Ні, одну. Шишку, пекли шишку. Ну із шишкою ж. У платочок у носовий, може. Бо тоді вишивали, було, боярам ті, носовички. Вишивали на одном уголочку – квіточка. Мов, скільки в тебе боярів буде, питали скільки в молодого там п'ять, чи шість, чи десять. Дружків тоже, полотняні рушники вишиті були, ну не куповані ж. Вишивали. Перев’язували ж їх.
А шишку ту молода несла, чи дружка?
В молодої.
А вона заходила в хату?
Да, да да, обізатєльно. Кланялася і ото ж з хлібом, ну маленька, ну шишка. Дає хазяйці ту шишку, і кланяється, каже: «Просили батько і мати і я прошу: приходьте на свайбу». Оддають шишку назад. В другу хату пішли. Й так поки всих покличуть.
А не було у дружки палиці чи ціпок?
Було. Жилізна така була… А в нас дерев’яна. Лєнточкою перев’язана, тут обмотана, обмотана, обмотана лєнточкою, а вгорі прив’язана. І ходила по всій Грабщині ото та ковінечка. Вона тоненька така і отак закручена.
називалося «ковінька»?
Ковінька.
І у вас в Липовій Долині ковінька?
Нєт, у нас просто паличка.
У вас дерев’яна в Липовій долині, а у вас в Яганівці
жилізна. Ну тоненька, не важка. Раз спеціально зроблена для цього, а в нас дерев'яна. З калини вирізали. З калини в нас, желатєльно було з калини. Обв’язують отак лєнточкою, а угорі привязується лєнточка з бантічком. Отут, де рукою береться.
