І було так, ну це ж я мала була, дощу немає

І було так, ну це ж я мала була, дощу немає. Їдуть, наймають попів, півчіх наймають, в церкву йду з охрестами, несуть плащаницю, воду, йдуть, ідуть по нарізках (земельні наділи – Н.О.) і співають, постановляться і давай читати, божественних читали і ото все кроплять водичкою. Саме цією ж водичкою свяченою кроплять. Як кончіли, обійшли ці поля, у нас там була криниця в Базаліївці (назва села – Н.О.), старушки такі як я оце вже, а може молодчі, ну старі вже були, свекрухи, готовлять коло криниці їсти. Простилають таке біле, накладають все шо в кого було, несе, несе й несе. Коли дасть дощ поїсти, а коли й не дасть. Як хлюпоне, як хлюпоне.