| Рубрики: |
Народні танці
Музичні інструменти та виконавці, співочі традиції Весілля |
|---|---|
| Населений пункт: | с. Сакуниха, Роменський район, Сумська область |
| Респонденти: | Бабак Євдокія Павлівна (1926) |
| Збирачі: | Вікторія Гавриленко |
| Дата запису: | 29.07.2020 |
| Транскриптори: | Вікторія Гавриленко |
Свайба, запросить музиків, наймають же ж, було, музику, грають. У молодої своя музика, у молодого – своя музика. Утром приходять музика. Приходять люди уже ж на свайбу, танцюють. І гопака, й краков’яка, і польки. Музиканти, їм отако во лавочка, оце тут круг, а вони отак якби оце отут сиділи грали, а отуто танцюють. Людей тоді сходилося! Та куди ж, сто душ не вбереш.
Танцювали на вулиці чи й в хаті?
Ну як дозволяє погода. А як уже ж дощ, шукають приміщення, під накриттьом.
Що їм платить треба було?
Ну шось там договоряться, чи десять рублів, чи п’ять рублів. Як договоряться. А може, як там якісь родичі, могорич поставлять.
За стіл садовили їх обідать?
Аякже, а як. Перерва, було. Молодого як вирядили, оце вже музика програла, коли ж їде молодий – із музикою. До молодої. І музика у молодої. Дві музики як зійдуться, як торохнуть! Так і волос на голові піднімається. Їх же саджали їсти, вони по чарочці вип’ють, а не напивалися.
Як вони розуміли, коли пора грати?
Приходять вони, ослони (лавочки щитались, ослони) стоять, уже вони знають де їм сідать. Сідають і (топлять же ж, варять ще там), дітвора якась позбігається, а вони й дітям грають, а діти стрибають.
