Ну досвітки ж були тоді

Ну досвітки ж були тоді. То вдова, то бідні пускали, досвітки були. Я не знаю скільки время як пройде, так паляницю треба нести. За те, шо на досвітки ходиш. То вже було пускають. А дівчат може тринадцять, чи дванадцять.

По черзі треба хліб приносить?

Ні-ні, ні, кажна приносе, кажна. У місяць раз. Пряли. Я вже не пряла, а мати ще, було. Кажуть, дома нема нікого в світі, а треба прядку брать і йти до баби, чи Степанида, чи як її було. Треба йти. Ще і прясти.

Не співали?

Куди там співать, як прядуть. Прясти треба, а прядка гурчить. Крутиш-крутиш, а тутечка ще й нитка рветься. А ще й хлопці в хаті, якшо яка дівка понаравиться, а вона ще й не хоче з тим хлопцем, так ще й прядку спортять.

То на досвітках тільки працювали?

В празники ж гуляли. Сходились гуляли. А в такі дні пряли. Увечері збірались, як у неділю, так і вдень дівчата приходять. Сояшників понабірають в кармани та сидять лускають. То грали у ляпалки. До тебе отак нахилилася, а долоні отако во (схрещені за спиною – В.Г.), ляпнув, устає – Іван чи Петро чи Галька, чи Манька. Не вгадала, лягай ще. А як угадала, знач та лягає тоді, шо ляпала. Ото така гра була.

і ночували в цій хаті?

Ночували, колись це. У нас не було, це ще наші матері, як ходили на досвітки, так прядуть, прядуть, а тоді… у кажного матка така із соломи виплетена, матки, із соломи таке плететься. Пучечки соломи, в’яжеться. І ото акуратне, кажна з своєю, матку приносе туди, там у голову я не знаю, шо вони, і рядно. І ото кажуть мати, дома міста, хоч конем грай, а там усі у ряд. Оце ж попада. Сьодні ти отут спала, завтра – отут, і попада аж коло порога. Там же ж холодно.

Мінялися хто де спить?

Да, да. Не так, шоб одне й одне місто.

А на досвітках танцювали?

Танцювали.

А в неділю як празник щиталось?

Ну а як же, в неділю ж не пряли. А танцювали до чого це, як на досвітках та попада так, шо хлопець сюда ходе, ті шо грають, так музика. А то знаєш у шо? Рубель та качалка. Заслінка і макогін. У заслінку вибивають. І як танцюютьдівчата!

А шо, найняти не можна було музик?

Так а хіба його можна на кажну неділю найнять.

Було що наймали?

Ну грище, грище було. Грище гуляли дівчата, складались, складня, було. Наносять там, варять, усе. Хлопці, дівчата, которі сюди ходять. Сідають, гуляють, танцюють.

Грище це на досвітках, чи окремо од досвіток?

Ні, грище це окремо. Двічі на зіму бувало так. На Різдвяних святках і ще колись, і ще у Пилипівку, мабуть. Як уже дівчата на досвітки приходять так ото тоді грище ‘дграють і починають дівчата прясти ходить.

А на вулиці, коли весна вже, тепло, збирались?

Збиралися «на колодках», було, кажуть. На колодках дівчата співають. Є ж такі хлопці смирні прийдуть, а є ж другі такі прийдуть, у чобіт насиплять попелу, і прийшли на чужі досвітки, а тоді як пшакне, а з того чобота під саму стелю той попіл. Ще й каганець погасять, у хаті поночі. Вредні ж були. То, кажуть, оті йдуть. Защіпайте двері, шоб не входили в хату.