| Рубрики: |
Весільні дари
Прощання з батьками |
|---|---|
| Населений пункт: | с. Вʼязова, Краснокутський район, Харківська область |
| Респонденти: | Мусорова Катерина Максимівна (невід.), Гуль Галина Костянтинівна (невід.), Шулякова Ольга Антонівна (невід.) |
| Збирачі: | Галина Лук'янець, Леонід Котохін, Олена Чиста, Експедиція ХДІМ ім. Котляревського 1-5.02.1988 р. |
| Транскриптори: | Вікторія Гавриленко |
Нарешті починають «виряджати молоду до молодого». Мати подає молодій хусточку, який та бере за кінчик, і виводить її із-за столу. Знаком для (збирання) цього, ймовірно слугує пісня «Даєш мене, ненько, молодую» («Та й кидаєш мене, ненько молодая» (?). Коли благословляють (ікони в рушниках, хрестять хлібину). Співають «Загрібай мати жар, жар». На вулиці мати обсипає молодих. Співають «не сип, мати, вівсом, а сип, мати, пшеницею». Молоді і гості ідуть в хату до молодого. Там повторюється частина обряду, але по дорозі можуть вимагати викуп у дружок, або просто молодих пропустять в хату, а дружок не пускають, тоді співають: «Ой поки ми та стоятимем». В хаті повторюється процес обдаровування молодих. І через деякий час повторюється роздавання «дівування» і «гільця» молодого. Співають: «Слухайте, дружечки, десь голуб гуде». Потім за столом співають приспівки. Святкують до вечора, співають уже просто; танцюють (найняті музиканти, тобто інструментальні танцювальні награвання). Гості розходяться, а молоді йдуть ночувати окремо. Косу нареченій розплітала дружка. Про пісні щодо цього не говорили. Навряд чи ця подія відбувається без глядачів, але хто ці глядачі лишилося невиясненим.
