У хату обізатєльно. Доїжджають до воріт

Якось їх зупиняють на воротях?

У хату обізатєльно. Доїжджають до воріт, біля воріт вогонь кладут, от як доїжджают. Боярин ускакує і розбиває вогонь. Ну як шутники, можуть ще у соломку пеньок отакий положити. Він от тіки пеньок розбивати, ногою сам шурухне для сміху все отаке. Потом на воротіх, тільки до воріт доходять, на воротях хлопці стоять, сусідські, всякі такі з нашої вулиці. «Плати за дівку, ти в нас дівку береш – плати». Шо там, водку чи стільки там, стільки договоряться. Тільки розплатилися, увійшли в ворота, а ті ж, як стоять договарюються отут, а поїзд співає пісню «Ой поки ж ми та стоятимем, сиру землю та й топтатимем. Червоними та й чобітками, золотими та й підківками». «Ой, свату ж наш, свату, та й пусти нас, свату, в хату. Ми ж на свата не обідимо, свою возьмем та й поїдемо».