І в мене оце ж залишається із того

І в мене оце ж залишається із того… із Вербної неділі я залишаю вербу в себе свячену, це як оберіг у мене вважається вона. І на Зелену неділю ось я прикрашала, у меня обов’язково на тому покуті букет обов’язково (стоїть – К.К.).

А яке клечання на Зеленому тижні?

На Зеленому тижні я використовую - це аір (це татарське зілля), пахуча осока…

Це на долівку ви його, да?

Ну так положу трішки, да, як символ, полинь я обов’язково використовую, звіробій. В цьому році пізно було це свято, то вже чебрець обов’язково.

Це на долівку чи розкладається?

Ні, я в букети, на долівку трішечки, а так, в основному, в букети.

А раніше?

А раніше – на долівку. Пахощі були, звичайно…

А ще ж кажуть: десь там і на воротях треба…

А на воротях обов’язково. Це такий звичай був, з осики треба гілку, шо цією осикою потім…зберігають цілий рік десь, бабушки стараються осикою потім і переляк ото ж там шось воно (лікувати – К.К.). Примічували десь, ага, шо стає дитинка, міряють до одвірка приміряють, а потім ото намітили місце, дірочку (роблять – К.К.) і ото туди кусочок цієї осики.

І тоді шо?

Ну тоді дитинка переростає і переляк отой зникає. Тоді березу використовують…клен.

А на яких місцях це клечання треба було засунути? На воротях…

Фірточка, ворота – оце основне.

А де худоба?

Де худоба обов’язково, тоже на входних дверях. Це я завжди так і роблю, і робила; вербу свячену отак само робила.

То вербу на Вербну неділю?

Да, коли в той день, я вербу свячену поверх дверей ото… Худоби ото шоб оберігало…