Ну, та стрижини, стрижини ж святкують

А шо в вас от, коли рік дитині виповнюється, шо з такого традиційного робиться?

Ну, та стрижини, стрижини ж святкують.

Ну от розкажіть, як треба?

Ну ми Лєну, (дочку – К.К.), сажали на кожуха.

Хто при цьому присутній був? Збирали кого?

Збирали ми, у наш час, оце як найменшій ми вже робили, то в наш час збирали вже душ тридцять-сорок. Кумов’я тут, і стіл накривали, шалаш, як свято, еге, робили. Ну й ото ж посадили на кожух і кум з кумою вирізали хрестик на голові, волосячко ото вирізали.

А як вирізали?

Розкладали…

Ну от як, проти лоба зробити чи будь-як?

Ну ото ж на голові вони, та як хрест кладеться так, де лобик оце ж так, потім оце, де потиличка. Пасмочко так, як перехрещують вони, пасмочки такі вирізали і в конвертик ложили.

І куди цей конвертик?

Зберігалося, довго зберігалося.

Для чого?

Тоді я й не пам’ятаю.

Що з волоссям? Потім не палили його?

Я не знаю, мабуть же спалила, я вже не пам’ятаю цього. А потім і на кожух сажали так, що возьме. Ложили гроші, книжку, олівець, бутилку, стакан.

Все це окремо?

Ну все окремо на кожух, кругом. І посадили оце ж її, і шо перше возьме. Перше взяла, значить, вона книжку і олівець.

Ой, яка розумна!

Оце Лєна, вона розумна і є в мене, найменьча це. А Максімка узяв тоже…Гроші зразу взяв…