| Рубрики: |
Щедрий вечір (Щедрий святвечір), Меланки
|
|---|---|
| Населений пункт: | с. Любівка, Краснокутський район, Харківська область |
| Респонденти: | Капловух Марія Петрівна (1942) |
| Збирачі: | Галина Лук'янець |
| Дата запису: | 07.08.2013 |
| Транскриптори: | Катерина Курдіновська |
Скажіть, а ви пам’ятаєте ще, як щедрували ходили?
«Меланки ходили, васильки носили, Василечку, тату, пустіть нас у хату! Ми в житі лежали, золотий хрест держали! Кадітеся, люди, до вас Христос буде! Вечір добрий! З Святим вечором!».
Ага, так це у вас на меланкування таке?
Це на меланкування таке.
А коли це, це тринадцятого вечером?
Еге! Це не забулось! Бо воно ходив його, щедрував.
З ким ви ходили?
Та оце з сусідками поряд, подругами.
Збиралися якось?
Еге, отак вчотирьох чи втрьох і ото ходимо попід дворами…
Оце воно якось викрикувалося?
Еге.
Не так, як проказувалося?
Ні! Це так, як співається: «Меланки ходили…». «Щедрівочка щедрувала…».
Це і дівчата, й хлопці таке вимовляли?
Ні, хлопці оце…щедрівки, а ми меланки.
А вона одна така була меланка, чи ще якась була?
Та ми одну співали, може й була ще яка…
А не було таких щедрівок, шоб приспів було б: «Щедрий вечір, добрий вечір…»?
Да, було це!..
Шо щедрувальникам давали, чим пригощали?
Та чим раньше…Дєтка, чим… По канхветику дадут та й усе, ми й тим раді були! Це тепер: канхветів, всього їж – не поїж!..
І гроші…А якщо не давали щедрувальникам нічого, якісь там лайки проговарювали, якось лаялися?
Ні.
